У труді зростаємо
Зміни, що відбуваються в національній системі дошкільної освіти, знайшли своє відображення у відповідних законодавчих документах - Законі України «Про дошкільну освіту», в оновленому Базовому компоненті дошкільної освіти, Державних програмах розвитку дітей дошкільного віку, що мають гриф Міністерства освіти і науки України. Вони визначають основні тенденції розвитку дошкільної освіти, відповідність змін, що відбуваються, світовим тенденціям; розкривають організаційно-змістові характеристики оновлення дошкільної освіти на сучасному етапі; окреслюють існуючі проблеми та шляхи їх розв’язання.
Вказані зміни у системі дошкільної освіти призвели до необхідності орієнтувати педагогів на особливу модель навчально-виховної роботи, припускаючи розвиток ініціативи і самостійності дитини, її активної поведінки в конкретних ситуаціях, в діяльності, в спілкуванні, що визначає для неї міру значущості речей і явищ оточуючого середовища, розвиває сенсорні здібності та прояву індивідуальності особистості в праці. Тому питання праці дітей має велике розвивально-виховне значення впродовж усього дошкільного дитинства.
Аналіз наукових психолого-педагогічних досліджень С.Русової, О.В. Сухомлинського, А.А.Люблінської, Л.А.Пенькової, В.І.Логінової, Г.В.Бєлєнької, Т.Поніманської, А.Богуш, О.Кононко показує, що головним чинником у розвиткові суспільства є цінність праці як засобу існування людини в світі та засобу виховання підростаючих поколінь.
Ознайомлення з працею дорослих і виховання поваги до неї – один із способів формування в дітей працьовитості, позитивного ставлення до праці і до трудівників.
Вивчаючи досвіди роботи педагогів міста, області та країни з визначення аспектів організації трудового виховання були виділені основні завдання формування дитячої особистості:
ü гуманність, людяність, добре слово, краса і праця, віра в можливості дитини й повага до неї — основа, на якій формуються взаємини вихователів та вихованців;
ü через працю, оживлену ідеєю творення краси для людей, виховувати колектив і особу в колективі;
ü ідейно загартовувати дітей, зміцнювати їхні розумові здатності, створювати ситуації для виявлення та розвитку здібностей кожного;
ü для здійснення всебічного гармонійного розвитку вихованців підвищити якість навчально-виховної роботи;
ü забезпечуючи наступність у навчанні та вихованні дітей;
ü створити умови для зміцнення здоров'я дітей та їхнього фізичного розвитку, використовуючи інноваційні педагогічні технологіх.
Для вдосконалення трудового виховання педагогам необхідно використовувати різноманітні форми і методи роботи: екскурсії, зустрічі з представниками різних професій, спостереження за працею дорослих, бесіди, читання.
Слід зауважити, що ефективним методом є залучення дітей до участі в суспільно корисній праці – посильній, педагогічно доцільній, цікавій для дошкільнят.
Педагогічна діяльність в дошкільному закладі засвідчує, що сьогодні, ставлення до значення праці дещо змінилося. Суспільство зіткнулося з низкою соціальних проблем з трудового виховання підростаючого покоління:
Ø недостатня підготовленість до самостійного життя;
Ø не сформованість готовності дітей до напруженої роботи і відповідальності за вибір засобів досягнення мети;
Ø прихильність певної частини молоді до «легкого життя».
Щоб поліпшити значимість трудового виховання дошкільників була визначена необхідність переглянути систему знань про працю дорослих, які отримують діти, змінити ставлення до людей праці і сформувати в них працелюбність як одну з базових якостей особистості. Отже, отриманні дітьми знання стимулюють розвиток моральних почуттів та спонукають їх до діяльності. Тому таким важливим є правильний вибір визначеної проблеми щодо створення умов з організації трудового виховання в умовах дошкільного навчального закладу.
Починаючи працювати над вище обраною проблемою було з’ясовано, що найважливішою умовою організації трудової діяльності дітей є планомірне, цілеспрямоване керівництво з боку вихователя.
Практика показує, що до змісту педагогічного керівництва входить:
§ постановка мети в тому чи іншому трудовому завданні;
§ залучення дітей до праці;
§ прищеплення прагнення до неї;
§ навчання дітей засобів і прийомів роботи;
§ контроль і оцінка дитячої праці;
§ організація багаторазових вправлянь дітей в трудових вправах.
У процесі планування та здійснення організованого трудового виду діяльності важливо творчо підходити до реалізації педагогічних принципів та методичних прийомів, які спрямовані на ознайомлення з працею дорослих, отримання первинних трудових знань, умінь та навичок, духовного збагачення особистості та формування необхідних якостей поведінки малюків в соціумі. (Додатки. 1, 2)
Оновлена система освіти в Україні передбачає поліпшення якості засвоєння знань та практичних навичок молоді, починаючи з першої ланки - дошкільної, оскільки саме вона забезпечує моральний та компетентнісний фундамент становлення особистості дитини і, зокрема, на основі знань формує ставлення до праці та перші загальнонавчальні та загальнотрудові навички, залучає до суспільно корисної праці.
Спираючись на вимоги оновленого змісту Базового компоненту дошкільної освіти, згідно програмових вимог розвитку дітей дошкільного віку постала потреба здійснення інтегрованого підходу до формування загальнонавчальних та загальнотрудових навичок у вихованців.
Трудове виховання - тривалий процес. По суті він охоплює все життя людини. Проте, як визначено, його основи закладаються ще в дитинстві. При організації трудового виховання у дошкільному навчальному закладі педагог має систематично залучати дітей до праці, виконуючі трудові дії та доручення.
За час перебування у дошкільному закладі вихованці ознайомлюються з багатьма трудовими процессами, спрямованими на вирішення низки завдань пізнавального, соціально-морального, емоційно-ціннісного, мовленнєвого, фізичного, креативного розвитку, що включає такі види навчально-виховної роботи:
ü ознайомлення із працею дорослих;
ü формування уявлень про соціальну значущість праці;
ü виховання на цій основі інтересу й поваги до праці інших людей, бажання долучатися до посильної трудової діяльності;
ü формування мотиваційної готовності до трудових зусиль;
ü формування елементарних трудових умінь і навичок;
ü стимулювання до творчого застосування здобутих знань та умінь у реальних життєвих ситуаціях;
ü збагачення досвіду соціальної комунікації у процесі організованої і самостійної трудової діяльності;
ü вдосконалення життєво важливих рухів, розвиток фізичних якостей та ін.
Коментарi